Совершенно не так, как планировалось. Вообще абсолютно непланируемо. Но ведь так в тысячи раз лучше - факт. Географически это - на Кухне Вне Измерений вроде бы в городе Ровно. По крайней мере зачастую я попадала в нее именно по приезду туда ( Read more... )

Нельзя просто взять и перечеркнуть. Такое сотворить со своим прошлым могут либо сказочные долбоёбы, либо экстремальные суперэгоисты.

(хм, а Т9 что-то знает - в первом варианте оставило версию суперглисты...).

Вырезая человека вместе с куском плёнки, можно остаться без музыки, которую слушаешь, улочек города, по которым любишь гулять, искусства, ( Read more... )

Сьогодні я почала розуміти , що таке джаз. Джаз - це неоднозначно: коли сім нот комбінуються, перебігають із рядка в ряд нотного стану, граючись із ритмом та гучністю. Джаз - це спокій. Коли ти стоіш на балкончику, а там, всередині, він ( в залі чи у тобі - немає різниці). І так добре-добре стає, і слухав би його цілу ніч ( у залі чи у собі - вже ( Read more... )

А у нас сьогодні вперше
( Read more... )

У підвалах рок-н-рольного дому живуть монстри. Персональні монстри кожного з нас. Хто надто боїться, здає їх в притулок, або ж замикає на ключик в одній з комірок підвалу. Підвал- це ж так моторошно. Сиро, темно, затхло, застояно, страшно. А ще це основа нашого дому, з важливими комунікаціями, схованка у випадку надзвичайних, а ще там тепло. А ще ( Read more... )

Ниточки. Вони натягуються між людьми, еластичні, тонкі, виблискуючі та абсолютно невидимі та неосягнуті землянами, міцні немов канати. Скріплені вином, досвідом, подорожами, розмовами,почуттями, емоціями, пережитими неприємностями та втрапленими труднощами. І вам, посвяченим у це сакральне таїнство світу з ниточками, здається, що вони навічно. Що ( Read more... )

А ещё в нашем доме с 9 этажами рок-н-ролла обязательно есть свой Остров. И свой Поезд, чтобы пить железнодорожную воду.
Поезд, чтобы понять, что малые дети в купе все же лучше двух пьянчуг, и что главное - каждое завтра с утра узнавать себя в зеркале железнодорожного туалета.
Поезд, в котором случается столько Всего, что остается в поезде, но и То ( Read more... )

Коли? Важко сказати. Завжди є щось, що не пускає. Глибоко заритий внутрішній тормоз, запаковане умовностями альтер-его, закритий у клітці вітер, підле й незрозуміле з першого погляду "йобтвоюмать". І без крові його не дістати.

Буває, ти закриваєш свій внутрішній вайфай, або роутер горить від перенапруги, або ж просто забивається пилом злісного будення. Тоді не видно ані людей, ані світла, ані сенсу. Та й себе ти губиш і в тій паніці починаєш істеричнО. Котячись нестримно вниз. До самодеструктиву. До повного піздєца ( Read more... )

День тут, день там. Виставки, концерти, прогулянки, у різний час у різних містах. Обличчя людей змінюються як калейдоскоп лиш з декількома константами у вигляді вже Твоїх ( Read more... )